Ученые выяснили, сколько похожих на Землю планет существует в нашей Галактике

Вполне реально. И живые организмы на этих планетах отличаются от земных , в основном , толщиной костей скелета , в зависимости от силы местной гравитации.

Ни одна из планет, похожих на нашу, не сумеет ускользнуть от взора наших прозорливых земных ученых, все они будут обнаружены и пересчитаны, и этот нелегкий труд будет по достоинству оценен и с глубокой благодарностью оплачен нами.

Можливо там і є життя. Але яка різниця, і чому знаходження життя у Всесвіті стало таким фетишем? Ми хочемо знати, що ми не єдине життя. Припустімо, дізнались із 100% імовірністю, але що це нам дає? Обмін досвідом? У нас на планеті вже (чи ще) існують інші форми життя, ми з ними вичерпали весь діалог? Чи тут говорити ні з ким? Шукаємо з ким би ще поговорити? То може ми для того життя будемо точнісінько таким само нецікавим співрозмовником? Ми із нарцисичною манією вдивляємось в глибини всесвіту, вишукуючи там лише власне відзеркалення. Якщо нарешті знайдемо, то як з тим життям говорити, коли найшвидший відомий нам спосіб зв'язку, радіохвилі, йтимуть туди-назад тисячі (ну нехай навіть сотні) років? Тут за сотню років дві технічні революції відбувається, послані запитання-відповіді стануть просто неактуальними.