На врятованого чекають важкі часи з'ясування обставин загибелі його товаришів. Навіть якщо підозри з нього будуть зняті, у родичів і близьких загиблих все одно час від часу вони будуть спливати на душі. Якось в 1987 р. в трьох днях ходу на південь від Шри-Ланки (близько 650 миль) ми на НДС Одеського університету ми теж натрапили на таких "віднесених вітром". У них ситуація була ще трагічнішою, блукали вони коло місяця осторонь морських шляхів в океанічній пустелі теж через поломку двигуна. Їх було в човні троє, і виглядали вони набагато більш виснаженими і висушеними сонцем, ніж "квітучий" врятований на фото, і з явними ознаками порушеної психіки. Їжі у них було вдосталь, окрім риби і кальмарів була ще й черепаха. З водою була проблема - висмоктували соки з риби і черепахи. Мене ще тоді здивувала виняткова безлаберність цих "людей моря" - на човні не було ні весел, ні щогли з вітрилом, навіть шматка брезентини не було, щоб зробити навіс від сонця.
Продовження. Мене ще тоді здивував разючий контраст між шріланкійськими рибалками і нашими рибколгоспними рибалками прибережного лову коло Одеси. У перших - яскраво розфарбований човен з драконами, але без достатнього запасу води, без весел, без вітрила. А у наших - човен аби як пофарбований смолою і зеленою фарбою, але завжди споряджений, навіть якщо виходять на декілька годин літом трусити ставники в межах прямої видимості, веслами, вітрилом, бальцанкою (20 л) на кожного, запасом харчів, фуфайками, кошмою, великим шматком брезенту і ще купою дрібних , але корисних речей. Тропічний клімат розслабляє.
Жесть
ОтветитьБыл один, который два с половиной месяца в океане болтался, пока ветром к берегу не вынесло, вот это точно жесть :)
Ответитьв море
ОтветитьВиват Улану Абдраимову !
Цейлонцу скорейшего выздоровления !
На врятованого чекають важкі часи з'ясування обставин загибелі його товаришів. Навіть якщо підозри з нього будуть зняті, у родичів і близьких загиблих все одно час від часу вони будуть спливати на душі. Якось в 1987 р. в трьох днях ходу на південь від Шри-Ланки (близько 650 миль) ми на НДС Одеського університету ми теж натрапили на таких "віднесених вітром". У них ситуація була ще трагічнішою, блукали вони коло місяця осторонь морських шляхів в океанічній пустелі теж через поломку двигуна. Їх було в човні троє, і виглядали вони набагато більш виснаженими і висушеними сонцем, ніж "квітучий" врятований на фото, і з явними ознаками порушеної психіки. Їжі у них було вдосталь, окрім риби і кальмарів була ще й черепаха. З водою була проблема - висмоктували соки з риби і черепахи. Мене ще тоді здивувала виняткова безлаберність цих "людей моря" - на човні не було ні весел, ні щогли з вітрилом, навіть шматка брезентини не було, щоб зробити навіс від сонця.
ОтветитьПродовження. Мене ще тоді здивував разючий контраст між шріланкійськими рибалками і нашими рибколгоспними рибалками прибережного лову коло Одеси. У перших - яскраво розфарбований човен з драконами, але без достатнього запасу води, без весел, без вітрила. А у наших - човен аби як пофарбований смолою і зеленою фарбою, але завжди споряджений, навіть якщо виходять на декілька годин літом трусити ставники в межах прямої видимості, веслами, вітрилом, бальцанкою (20 л) на кожного, запасом харчів, фуфайками, кошмою, великим шматком брезенту і ще купою дрібних , але корисних речей. Тропічний клімат розслабляє.
Ответить