у здания Киевского городского совета впервые официально был поднят национальный сине-желтый флаг, который заявил о намерении общины строить новое независимое Украинское государство.
__________________
А задоўга да гэтага жоўта-блакітны сцяг упрыгожваў будынак таварыства ўкраінскай мовы ў Кіеве.
Беларусы! Наш бел-чырваона-белы сцяг-адзін з прыгажэйшых сцягоў свету! У крывавых муках мы адродзім і наш прыгажун БЧБ залунае на Будынку Сойма Dольнай Беларусі!

Ответить

– +25 +

Нацыяналіст, 10:13, 23.08

Са святам,браты,Слава Украіне!

Ответить

– +21 +

Alex, 10:42, 23.08

Віншую ўсіх украінцаў з Днём нацыянальнага сьцяга!

Ответить

– +22 +

Лявон, 11:00, 23.08

Са сьвятам, браты! У нас таксама ёсць радасная падзея - лепшыя людзi краiны выйшлi на волю!

Ответить

– +22 +

Фама, 11:44, 23.08

Паважаные суседзі! Мы радумся за вас. Вы крочыце ў правільным накірунку. Вам хоць і цяжка, бо вораг вельмі каварны і бязлітасны. Але па ўсім відаць, што вы яго пераможаце. Па- першае таму, што за вамі ўвесь цывілізаваны свет. Па- другое і самае галоўнае, што ў вас ёсць нацыя і вы маяце гонар украінцамі звацца. На жаль у нас- беларусаў нічога гэтага няма. Відаць таму, што вядуць нас не ў тым накірунку. І мы пагружаемся ўсё глыбей і глыбей у руска- беларускае балота. Але ў гэтым наша віна, што мы не такія як вы. Слава Ўкраіне! Слава яе сцягу! Са святам вас, сябры!

Ответить

– +14 +

Vic, 11:54, 23.08

Мае вiншаваннi!

Ответить

– +14 +

південьua, 13:35, 23.08

шановний білоруський народ, друзі!!! щиро дякую за привітання зі святом українського стяга! хочу, в свою чергу, побажати вам такої ж щирої любові до свого, біло-червоно-білого, прапору... щоб скоріш замайорів він над головою Синьоокої та своєю віковою мудрістю і закладеною прщурами незламністю привів Білорусь до свободи, гідності та щастя!!! Слава Україні! Живе Вільна Білорусь!!!

Ответить

– +6 +

Stas, 14:42, 23.08

Наш флаг - это больше, чем символ, а порой – важнее, чем жизнь, - Порошенко

Ответить

– +2 +

Игорь, 19:05, 23.08

Са святам брацця! Вы крочыце ў правільным накірунку!

Не плакав, не боявся, не просився,
Пусті патрони випали з руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки
Мене тягли, виймали ястребки.

А далі – ешелони, чорні вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай – безмежжя,
Лиш мамин погляд свічкою горів...

Мене стріляли, різали, душили
В Кингирі, Магадані, Воркуті,
Не знаю де взялись у мене сили,
Щоб пережить випробування ті.

Не плакав, не боявся, не просився,
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та мусить хтось здійняти прапори.

Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене приговорили
За Україну сплачувать борги.

(c) Олександр Смик